Це було, коли ти посміхався,
Й прикрашала усмішка обличчя.
В ті часи щодня тобі здавався
Близьким другом чи не кожен стрічний.

Це було, коли ти посміхався,
І тобі теж посміхались люди.
Ти тоді й на мить не сумнівався:
Про що мрієш, безперечно буде!

Це було, коли ти посміхався
Й чув, як дощик щось по листю пише,
А з близькими ніжно обіймався,
Й дома спокій панував і тиша.

Це було, коли ти посміхався,
І горіла у руках робота.
І чомусь тоді не дивувався,
Що зникають швидко всі турботи.

Це було, коли ти посміхався,
Й навіть в зливу сонечко сміялось,
І яким би ділом не займався,
Як не дивно, все тобі вдавалось.

А тепер біда, і, кажуть, бути
Довго цій біді, ба, навіть вічно...
Ні, мине, лиш варто повернути
Тобі усміх на своє обличчя.