О, не рухайтесь, пане!
Лише рух, лиш один тільки крок,—
Куля влучить у серце
І все Вам миттєво пробачить.
І життя полотно
Намалює дбайливий Ваш рок.
І побачить Вас Бог
Саме так, як я зараз Вас бачу.

О, не рухайтесь, пане!
Прислухайтеся, як плине час,
Наближаючи Вас
До жаданоі зустрічі з Богом.
Він розсудить, хто більше
Й болючіше вистраждав з нас,
Й чим мене привернула
Та Ваша пекельна дорога.

 О, не рухайтесь, пане,
Й мовчіть, я благаю, мовчіть!
Всі слова Ваші марні,
І марні всі Ваші надії;
Ви б могли і мене
Милосердю й любові навчить…
Замість цього — й самі
Все забули.—
Он, дідько радіє!

О, не рухайтесь, пане!
Залишайтесь на тому стільці.
Ваш комп’ютер — і той
Заскрипів і принишк, наче миша.
Револьвер затремтів
У моїй наболілій руці,
Коротенька лиш мить —
І навік опанує Вас тиша.

О, не бійтеся, пане!—
Я за Вами відразу піду,
Бо ніщо в цьому світі
Й ніхто мене більш не тримає.
Не покину одного,—
Звичайно ж, собі на біду.
Що ж поробиш,— крім Вас
В  мене справді нікого немає…

Вже не рухайтесь, пане!
Я поглядом Вас огорну,
Замалюю в уяві,
Щоб мрію свою відтворити
В тому світі, де все,
Що намріялось, стане буттям,
І ми зможемо вдвох,
Що судилося, знов пережити…

Вже не рухайтесь, пане!..