Ольга Брагина***хто загинув за нашу свободу тепер пам'ять має згадати їхні імена руки мають згадати як запалити свічку дим цей запах волосся одягу що горить цей зойк вибуху війна мов кіноплівка по колу щйно прочитав титри все спочатку героїв яких вбили наприкінці живі посміхаються але доторк спричиняє біль немов від кулі ніхто не стане героєм пам'ять це кіноплівка яка ніколи не закінчиться кров заливає чорно-біле тло обличчя біле стіна чорна ти маєш вижити хоча куля розірве артерію навпіл немов країна твоя тебе любить взаємністю відповідає береже твій сон колисає твоє тіло що кров'ю стікає хто загинув за нашу свободу живе так казали нам і ми вірили безсмертя плоті червона тканина на твоїй шиї червень має прийти хто загинув але колискова війна-війна-війна дитя моє спи ці зелені паростки пробиваються крізь асфальт ростуть нарізно не прихиляйся до мене я мертвий кажуть що живий але ні хіба ти не бачиш я більше не повернуся до цього повітря теплого оберемком його збираєш щось загубиш більше не згадаєш відпусти мене хіба ти не бачиш життя було більше немає озирнися ця країна любить потім вбиває одна на двох озирнися ця куля вбиває вбиває вбиває твоє тіло розриває на шматки на теплі паростки у землі смерті немає |
2020 © Ольга Брагина |