Веселі синички ні нижче церкви, ні вище спини жертви війни-епідемії. Мертвий фікс сестрички лине в стихії режимів з ери перевертнів. Безкрилий ціп ще мріє, перевипестити всіх переселенців в електричні скрепи віри світів. І ти вже, прийти, грецький піп, зберись звершити березневі зміни лементів з центрів-пресвітерів. Тихіще, цей мирний місцевий степ з кілків діє в інтерес хвилин під виритий рів і під ценз війни під вибитий рід вірних із сіл. Лихий Сергій, ти зжер все і ти пишеш триперстій жертві, Беллі з Женеви, неземні СМС-підписи, чи не бере тебе свій вік в біль лишеньки, і все їм не те. Цивільний Ернст перегрів срібне вітрище в техніці, і в чехині Джемми дім свище в Відні. Відкритий метелик Федір хитрить свій витвір в центрі фейків Інесси в месседжері. Великий Семен несе свій петрівський хліб під вимисел всесвітів дітей Гликерії. Ніжний Пилип іде сердити й перечити висі від бід звідкись зігрітих лебедів, їм ще діє прибережний перехід Ельби без віз в небесний вхід Єви. Білесенький перевізник Сидір ні где і ні з ким не лежить зі слізьми між твердих брів при кривді в ренті, крім в безмежжі Берти з Швеції. Велетенський Єфим знищив міст під місце чесній Килини і вивіз геть цей перевіз від імені біди із весіль Вінниці під певний чин схем. Дикий Ведмідь Денис тисне тісний хвіст ведмедиці Кірі ізЧечні і геть не сміє бігти в двері з нелині весни, він ще не сміє нестись під швидкий, сивий вітер кривдити всі ігри-бійні в Інтернеті. Перед вечір щирий лис Генріх з ферми чинить свіжий сир бідній величенькій Євгенії з Німеччини, невби тільки темніє в шестирічній бійні світів. Легкий житель Землі, Северин в Києві, втретє пішки переніс свій етикетник з міліції через біль піднебесних віршів пильній Вірі з Бельгії в її смішний сервіс зрілих стилів, і не склеїв ще він зі сильних слів безсилі ліри втіхи в Христі і Біблії. Невеличкий Еміль з зелень-вежі живе під виїзд із сім’ї рідної сестри Регіни. Злий Веремій держить зігіріте місце світлій приміській Терезі при печі в Вижниці. Ліпший Климент змінить всі дибки всевишневих терпінь привільній Христині. Лишень хімік Михей тихо перебіг стежинки в житі Стеллі, і сміх і гріх, весь в зерні, чи ще їм зійтись в четвер бігти в вересні. Не вчивсь Гліб, він ще не вміє вершити життєвий трепет плечей живенькій Сільвії, не зміг щецей хижий і впертий стерти свій піт, Всевишлній не піде в різке піке, не зійшлись їхні петельки в житті. Ще цей нетеп Дементій зі свиньми б’є вересневий глек Хіврі і кричить. Нині пече нічний вилиск беріз, здібний Вікентій вилічив все, і не жде перемін від Лесі, ні, стійте, лише шелехніть літні сили під берег в цей гніт, і в шепіт тебе ще сильніше візьме цей шелех-світ. Вищий Бенедикт, це ти біжиш з гречки і виєш сміливій Риммі в передерії, в низині, без них, ти всіх Всевішніх не відведеш від сербських звершень в біді. Лисий Євген верзе ні те, ні се Лілії, не все те смішки війни і біди. Веселий Фелікс не вміє перекреслити верхні ціни Нелі, їхні діти з війни - це квіти. І лише трепетний, релігійний Терентій дише в свій бідний ківш, він везе нелегкій леді Мілені свій незвичний світ з Чилі.
|