з-під прозорих очей каверзника прорізалась  сновидінь
уздовж розбитих шляхів прониклась зеброю жил
з передвоєнних крил переболіла і вилиняла голубонька
і випукле святилище степу вкрив блакитний лиман
прозорим паром пішла милозвучна сновидь у домовину
а химерна сновига  гармонійно вигнулася
і понеслася зурочена зелениця-вирлиця у всій своїй волохатій  красі
її трепетна  розгубленність перетворилася на свіженький вітерець
метка уява дівулі зухвало зачервоніла на всеньке мариво
неймовірно бентежне метляння оточило водоспад
от йому не повезло за його дівчатком вийшов з летючого сну легкий циган
чортихнувся на райдужне видовисько і  завмер зсувом вліво роззявленої пащеки
сперши в щоках зруйновану комизу зубоскала  окип  жартівлим сміхом
перед тим  хто наблагословив світ залив перехняблене обличчя соромом
тоді захотілось йому від переляку скинути з себе земне тяжіння
і посохло серце усіх його кровопивців які в перестарках упрощених
загорілись ходячою совістю яка пішла за обдертою дітлашнею в подорож
за дивом мещер у яких відсутня вага в грудях
згодом упала і ця нікчемна і  знайшла оказію густого туману
і пішла за кривими рогами-дорогами в гори
де її знайшов легкий циган і взяв як делікатес обрамлений рум’янами
трохи поточив неначе паску з диханням весняних гаїв і зареготав так
що на нього розсердився свербига-гуляка
і давай перебирати циганові зубами
обидва добре поточили язиками  беручи один одного на глум
як тут  звернули  увагу на літаючу в  хмарках   яскраву сороку
яка витріщилась на зашарілого старого солдата з ранами в голові
сорока переплітала  білим рушником старцю голову
браво обкручувала навиворіт сивину бравого швейки
який  мав на голові сіряві пір’їни  виснажених птахів
сорока осіла на гордій макітрі і її біла порохнява ще й на додачу
з його скляними очима вигоріла окалина і освітилася особливим палацом
не треба було окрилення аби збагнути успіх занурення  старого швейки
в своєрідний  світ  запахів молодих мрій про минуле життя
після війн і земного світу усілякі пахощі сповнили його шляхи
огнецвітом душі перекотиполя розчинилися у дурмані
а він все згадував як перетікав у полоні ностальгії
з усіма дотиками випромінюючих донець і окружів
а наскрізь відчувалася обітованна казка добра  батьківщини
новонародженого правдивого сонця
затишно стало від цього цигану і  збагнув себе гуляка-свербига
одразу від враження яскравої  сороки і неба обидва заплющили очі
і від теплих сліз відчули в собі крихти душі
а від піднесеного дихання вразила обох любов до музики
заплакала у відчаї за марність гріха на землі циганська скрипка
старий солдат швейка володар душі пречудового світу
додивився свою пам’ять і зник і лише  повна гармонії душі  сороки
запаморочила  звуки скрипки  зникло відчуття  щирої любові
і згадав швейка як зростав на землі
живись від сонця  брався за добро
молився за яснее та любомудре
отож легкі муки твої цигане перейдуть в легенду
а доблесть твоя свербига стане духом вітчизни
без якої немає нічого а що непомітний ти чаклуне
я ж  небога  і чадо невидке я ж відтворений у маля  лиш  для того
щоб побороти і  вразити вічне невір`я в лад земний
що стане для вас найкращим раєм Всесвіту