З Хрещатика крізь парк униз
і через пішохідний міст
ідемо на центральний пляж -
звичайний київський вояж.
Весь день купаємось в Дніпрі,
і видно Лавру на горі,
які чудові наші дні.
Туди - на інші вихідні.

П-в:
Пам'ять проси, друже, чи не проси,
Сама вертається у ті часи.
Хоч ми поїхали за океан,
Та не буває колишніх киян.

В неділю далі від домівки
я вирушав до Куренівки,
чудово хай крізь тьму зупинок
попасти на пташиний ринок.
Катався наче в екіпажі
і роздивлявся на пейзажі:
Лук'янівка, Сирець і далі...
Не знав, що то місця печалі.

П-в:

Гляну додолу і як на долоні
види Подолу і Оболоні.
Через Дніпро металевії тони
мосту Метро та мосту Патона.
Потяг летить та везе обережно
до Гідропарку, на Лівобережну.
А вдалині, крізь імлу жовто-сиву
риси мого Лісового масиву.

П-в:
Пам'ять проси щиро чи не проси,
Сама вертається у ті часи.
Хоч i полинули за океан,
Та не буває колишніх киян.