Бережи себе, вічно країно, Україно!
Терплячий народ тихо робить добро.
Молюсь за тебе, обтяжений халамидник.
Ти зрячий, ти захистиш себе від сліпого.
Я ж, сліпий пройдисвіт, не повторю більше те,
що створив, очудив,  збудив, збудував.
Я, обманутий, ошуканий, одурений,
обскупаний, обчуханий, обрезклий, огидний
повертаю додому з-за кордону своїм ходом.
Відкрив свої очі тим, хто тринькає батьківщиною.
Відходять мої святі цілителі та поранені
на спокій після чорної війни в Україні.
Виростають живі квіти, чарує мене
Рідний запах в обшир життя.
Зі сходу біле сонце без страху пливе
на захід, а я йду собі із заходу на схід.
Змучені та ображені добою  мені перекрили
трасу Вінниця-Київ, я оминаю своїх земляків.
Беркути цю загороду облітають над обміжком.
Дихає оболонь з озером над моєю левадою.
Бережи себе, вічно країно, Україно!