Мене вже немає.
Є - Мазепа. Це ж не дерева.
Але все ж не так, свекре!
Черевне перехрещення там!
Є, - забрана, десь, є, - це наша пам’ять.
А у вас немає брата в Черкасах?
Так. Є! А - це ваш перстень поезії.  
Дайте. Знаєте, це перелетення
перстня втрачене вже,
не дешеве. А плахта яка, -
пекельна, тверда.
Як стається так, - дарма
перемерла вся наша рать,
не вбереглась. Запеклась.

Мазепа! Шляхетне, пряме,
дзеркальне, небезпечне враження.
Злежався як! Панас, - це вже базар!
А я - це перенаказався на трасах
в Стельмахах. Не зламав.
Там, здається є в Яра, -
в Тараса Шевченка, - є таємна Мазепа?
Жарт! Там налякана сатана.
Цей, переляк, та страх-ледар.
Є гарна стежка до Хмеля.  
Як? - склепала челядь.
Не пацайте. Це наш Мазепа!

Ей, Жека, ця стезя скеляста,
небезпечна - то ж небесна стеля.
Германе! А де там спальня невдач?
А там, в заплавах, все в тетерях.
Там, там Степан, балетман  заведе вас
з яремчар. Так верещать на тебе.
Наче в печерах. Я злякався.
Там така! Там така, ткаля, -
тче все-все. Дала нам ляпаса.
Але як, - ляща дала! - як вона
ляскає. Майстер.  Все так пече.

Дай нам цей квас, Чабак,
вам не здається, ця зля Валя
залаялась на нас,
надхмарна мавка.
Ваша-наша, вся це земля,
свята земля.
Зелена верба ранена.
А яка в тебе рана заспана.
Я зла на все. Праве плече пече.
Я ще не вечеряла.  День вже щезає.
Масштаб нам вдався. Мазепа - маєстат!
А цей запах деляг. Свята і темна грань.
Є грязь в перлах. Нас єднає Мазепа?
Нас, пане, мадам,  єднає
п’ята печаль на мазках.

Спалена хата. Ченця перехрестя.
Без серця. Ще тепла берданка.
Така зла теча.  Нечерда. Шал.
Шальга. Закладка. Здається замах.
Тепер лежак. Де ж, Барабаш.
Халепа, яка все скаже.
Мелять на кштальт вед.
Але Мазепа - цей шахрай, все мав.
Все зламав! Феєр! Швед!

Земан. Камера.
Ах, яка все ж, ця втрата.
Замаж. Слава така.
Я, таємна правда, -
як без вас, - я заразна.
Як гадаєш, Германе,
там все в гетерах.
Жаннетта. Бал яремчар.
Якась легка берданка.
Парад шмар в скверах.
Кафе. - Магелан. - Саке.
Панна Анна. Каратель-палач.
Герць в берцях.

А зараз манна якась престрашена.
А вас-ша, Мазепа, зве, як це дракеш?
В мене сварка зв мережах.
Весна як все гребе в себе.
Переначена. Сад. Дача.
Непевна і налякана забава.
Як це замазать, не змається злам в себе.
Трава та лежак.
Верещать пташата.
Десь бабка в сардачках.

А де так нам ще
скаже весна печаль.
Так, Мазепа - це знахар на мазках.
Ах, цей ваш рецепт царя з матнею -
Геть. Так тає... вата... має з майна.
Це якась дрянь. Встряв. Зазнався.
Ця весна має гаряче серце.
На жаль. Не збережете мене.
Майстре, мене вже немає.
Є пам’ять. Мазепа. Земля наша.
Мастак. Ледве забрав землю!
А вам - ще треба наше сало!
Зглянься. Перл качає зелена дзеркаль.
Даська Нечай. Ась. Герань.
Барабан в лататтях. Страненька тяга.
Стрес. Бабах! - Бабах!
Карета скреже на весь палац.
Якась кража. Гаразд. Знада.
Яке наснаження в шрамах.
Тебе  аж завтра чекає слава.
Пенсне. Сережка. Сестра.
Як вам спалах драм-мастака.
Театр залежався в завалах.

Сцена зневажна - дрянь.
Фарба недбала. загребав весь час
Гайда, назад. - ще не знялася.
Дай нам пальне. Йване,
в мене немає. Є газ. Скафандр.
Це якесь беззараження.
А як ще правлять на  пельменях - в рай.  
Це шанс на щастя.
Ай, палять в яремчах кайф.
Це шанс. Маєш ще час, - Мазепа!!!

Десь переверне мене в себе.
Чекай. Зараз є квас.
З неба ллє Грааль саке.
Запах в’яже страх.
Це ваше ля франсе, Яречка.
Так. Саке.
Наше мале не баче, тяжке - с
траждає, правда, метається. Зневажене.
В мене вже пече плече.
В мене янь якась скверна! А на це зневаж.

Хай знайде, сама,  
хай хватає все в себе.
Це ж , цабе, наш Мазепа! А не газета.
Так, десь пряма преса
в сквернах та казках.
А ваш карман не менша легенда. -
Це наш маркер сна.
Мазепа - гетьман-знахар. Не згасне,
така наша земля.
А це вже темрява. А  це мара.
Це таємна справа - зла, вся ця сцена.


*********************
*Вірш можна оцінювати з різних точок зору.
Наприклад, я сприймаю усі вірші, як суто функціональні об’єкти.
Вірш має якось  впливати на свідомість чи інтуїцію читачів,
якщо в ньому відповідно створені або  закладені такі інформаційні функції:
1.   Відображально-оцінна функція - Q(n), n-кількість об’єктів в поезії;
2.   Мотиваційно-емоційна функція -D(n), n-кількість об’єктів в поезії;
3.   Сигнально-слухова функція - W(n), n-кількість об’єктів в поезії;
4.   Прогностично-інтуїтивна  функція -V(n), n-кількість об’єктів в поезії;
5.   Спонукально-афективна   функція - F(n), n-кількість об’єктів в поезії;
6.   Активаційно-енергетична функція - G(n), n-кількість об’єктів в поезії;
7.   Комунікативно-адекватна функція - L(n), n-кількість об’єктів в поезії;
8.   Маніпулятивно-пропагандична функція -S(n), n-кількість об’єктів в поезії;
9.   Пізнавально-інтелектуальна функція - Y(n), n-кількість об’єктів в поезії;
10.   Оздоровча функція - U(n), n-кількість об’єктів в поезії.
Міра функціональної цінності вірша - це величина M(n), що прямопропорційно дорівнює сумі усіх мір десяти вище описаних функцій при адекватному сприйняті внутрішніх об’єктів у самому тексті(слів) вірша і обренено пропоційно сумі усіх об’єктів, тобто 10n.
Уточнюємо, запис формули:
D= (0,1/n)(Q(n)+W(n)+V(n)+F(n)+G(n)+L(n)+S(n)+Y(n)+U(n)),  - це закон функціональної цінності вірша, де n-кількість об’єктів в поезії.