Гайда, автостопом на опір-війноньку. Наопаш скай-дронами гопай вдогонку. Догонь гончака, смарт-коптер -в сторонку. Додай дзвончака, дай боту мікротоньку. Самопаш - в окопчик, гурт-бот з оболонкою. Рукопаш вогонь , дай дрон гуманоїду. Наобач - хрьоп-шльоп, заліг в борозноньку. Бот-дівчинонько, тримай, соколоньку. Гайдар, автостопом дав опір-війноньку. Смарт-ботом-циклопом-чіп-чопом - воронку. Дрон-перехоплювач, доки розторопав, - він все розшолопав, - докончив з європай. __________________________________________ *Наводжу факти з одного цікавого листа, оприлюднені Віталієм Мацько, доктором філологічних наук, професором кафедри української мови і літератури Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії: «Уродженець Києва, Ярослав Туркало, - доктор медицини в США - написав десятитомну працю з хірургії. Кілька разів приїжджав в Україну, щоби надрукувати свої багаторічні дослідження. Та марно. Зчаста на перешкоді стояли бюрократичні «рогатки». Будучи важко хворим (писав, що нирки відмовляють), не втрачав останньої надії, а все ж, зневірившись, в останньому листі від 5 лютого 2007 року висловив песимізм, внутрішнє роздратування Україною, яка у зовнішній політиці тримала двовекторний курс: «Приводжу до порядку свій підручник з хірургії; роботи ще багато. Чи зможу його видати за свого життя - велике запитання. Я не втрачаю надії дістати допомогу. Якщо б така допомога наспіла, ще, може, приїду до Києва. Між нами кажучи, вся заковика з Україною, що їй завжди бракує патріотів, у протилежність, приміром, до поляків; таке було за козацьких часів, таке було 1917 року, і таке сьогодні. Я ж там виріс і знаю людей, як облуплених: він - сучий чин - носить вишивану сорочку, а до жінки і дітей калічить по-московському. Придивитися до сучасних політиків: справжніх патріотів можна перечислити на пальцях руки, а решта - хахли і малороси, а вже далі на схід, то просто халуї і російськомовні монголоїди. Недостачі провокаторів теж не відчувається... Україна просмерділася Москвою до нитки. Всі на заході згідні з тим, що вона може стати європейською не раніше як за 20—30 років. Щиро Ваш, Ярослав».
|