на плиті «Тимчасово невідомий герой України» краплі дощу, венами кров зупиняється,
мов трамвай, що не ходить вже тут, скасували, а ти на зупинці, чекаєш,
що всіх заберуть, нас не мали покинути тут,
і країна, що з кров’ю римується, кров поглинає, снодійне
як тобі тепло в землі новорічній, прозорій землі
білий комірець старанно випрасуваний, мов зашморг просодії
теплі ганчірки, як сороковини свята, тримай мене над прірвою
говори зі мною, щоб не повторювати двічі
говори зі мною про щось до болю знайоме, будинки на лінії вогню
міста, в яких для нас місця більше немає
креслення учнівським олівцем м’яким, олія з темним осадом
бери все, що завгодно