ми мали б дожити до перемоги з окропу котла, з чорного тла
з ікони на вітровому склі, Богородице Діво, куди ти нас привела
водила по колу знайомих та вицвілих фото пам’яті меж
дивись лише вперед і за компасом стеж
мали блукати стежками вишитих рушників, про які вчили у школі
ми обертаємо шарфом свої шиї кволі, кидаємо оберемки квітів у рів
полум’я згасло, кажуть, нарешті наш Рим згорів
ми мали б дожити до перемоги, не гратися з сірниками
згадувати літери, блукати викресленими містами
ти залишишся тут, навіть якщо не помреш
отже пильно за собою колишнім стеж
ми мали б дожити до перемоги, але перемога потрібна всім
ти бачиш три сімки, вигадку цифри сім
розпечені стіни, знак рівності між коханням і небуттям
квитки на потяг, залишені зі сміттям