кап-ну Олегу Задніпровському

ранкова книга для радості
язик  кума у петлю скрутила
слава тобі Господи молюсь
і після цього приймаюся до роботи
ріжу куму кабанів качок курей кролів
ріжу кумам бетон як гарно запечене сало
і тепер маю що крутити в кишені
і чим морочити собі  голову
зітхнув нівроку ну що мої щирі і добрі
як видно зуби у вас скрегочуть
нудьгою  проклятого життя
їжа бодай увінчає силу розпачу
ну отож бо бере розум кабана
не для слів за столом
омиваємо ностальгію жертви
дасть богатирську честь зарізаної
і зафаршированої  качки
і гідність з секретом складеної голови
приготовленого півня не для гіпноз сенсу
після якого пустить собі кулю в скроню
кримінальний король українського слова
не во гнів буде сказано
це підніме тонус вірша
якому хоч сказитися
але поставити на ноги мою ліру
скупану в теплому молоці  
меланхолії котра ласкаво
запитає про скачане відео
з нагоди сорому тих хто залишить
гарячий слід у мертвій воді
ще поки що живому кролику
і скупає руки в крові кабана
і ускочить в м’яке  черево совістю
аби скрутити голову бешеній курці
та поставить мітку цілунком сумління
тьфу мовчіть куме мовчіть
нічого не треба будьмо
бо апетитна слина потопить
мені смачного язика

5. Година відпочинку

                    кап-ну Валерію Морозу

дзвін у Вінниці як скажений
рявкає на труп голуба
в поті чола гарні вітрини
ловлять на гарячому реклами
тролейбуси дверима
лящать і звідусіль тарабанять
я сохну шкірою в каламутному
центрі і виходжу  на
міст над серпантином річки
в якій пливе подільський транс
між вулицею Князів
Коріатовичів і Соборною
в один мент переповнилося
транспортом  старе перепуття
за кермом застидалася світла
голова свого песимізму
сигнал дійшов її вух і її
довгий язик вхопив дрижаки
простір перчений
для перелітних птахів в місті