коли твій смуток часу минув
розстрільна реклама льодяників кашель наскрізь мов свобода лікує від кашлю
двадцять один грам відсутності струм так все мало лишитися інколи забувати
імена рими левітацію сну в підсвідомості молоко пластівців
пластику руху левіафану ще один ковток за тата за маму за країну якої немає
холоне в горлі гірчить коли твій смуток став надійнішим за тебе
щемкішим тривалішим за життя однієї людини
бранців пологових будинків малогабаритних квартир
міст без номерних знаків коли твій смуток став кращим за тебе
історія ніколи не повторюється хоча здається що так
стільки листів мало бути залишено тут
розпеченою лавою термометру скроні зігріти

***
коли потяг прибуде тобі заборонять палити несмачні цигарки з присмаком оцту
розповідати історії з життя незнайомців
ось дивись цей знак що підтверджує заборону
дивись що ти зробила зі своєю пам’яттю
міста які ми ніколи не побачимо перетворюються на сніг
брудний сніг запитів «куди поїхати на вихідні з цього міста?»
вечірка над безоднею наших дитячих страхів
сподіваюсь ти десь тут і тобі теж лячно від тіней твоєї підсвідомості
сонце ніколи не сходить ми складаємо мереживо в сумки
їдемо на захід або на схід
там теж має бути земля від якої відколовся шматок
перехресна земля сподіваюсь ти теж забудеш
тому що тобі є про що забувати в цьому житті
це краще ніж ні про що
маєтки старих партизанів республіки сну
маячня несплачених рахунків за воду
коли потяг прибуде все зміниться ми все залишимо колись
в камері схову для бідних Південного схилу вокзалу
солоне гірке малосольне
розведене оцтом повітря п’янить зігріває пече