Ольга Брагина*** хоч і не було якоїсь особливої побожності раніше згадати слова молитов і до чого сниться кров на бруківці безмовного співчуття навігаторів манівці до чого ще сниться кров як не до крові всіх дитячих розбитих колін у зеленці спустошених артерій як розвидниться дим зійде попіл перетвориться на квіти це просто дві дати між якими має бути відчуття свободи має бути відчуття не йди до цього вогнища повітря зашморгом обіймає між двома датами виходу більше немає лише зберігати надію як номер твій у телефоні абонент не відповідає абонент поза зоною дії мережі та вся ця техніка бреше вогонь сліпить очі поступово зникає зв’язок візьми ці рукавички обов’язково там буде холодно та коли ми побачимося знову все набуде свого сенсу пазл зійдеться як воно і мало бути спочатку коли не снилося нам нічого прогнози погоди пророкували сніг *** ми не читаємо більше листівки з новорічними привітаннями не втамовуємо голод словами про рівність перед життям крихти новорічних подарунків змішані з сажею ніколи тобі не буде більше холодно в цьому місті пустих підземних переходів розсипаного дріб’язку тінь підлог хтось має зрозуміти все це зберегти як свідомість розбитих ампул нашатир у повітрі втому вечірніх черг нерозбірливих номерів чужих районів хтось має зрозуміти все це і переказати тобі своїми словами ти дістаєш листівку зі скрині поштової поштовхи крові як серцебиття кулі кульки з повітрям ми все залишимо тут не візьмемо нічого з собою свободу дитинство колишнє крові солоної тепле сирітство життя
|
2019 © Ольга Брагина |