- Ти, натхнений, невмирущий ненажеро, ти ж не Царенко, ти ж не Попенко! - Те, що дозволено князям Олійченкам об’їдатися з дебеленними клієнтами, не означає, що дозволено їсти тобі! - А чо? - Я жру попенгагенські душі, - просто на шару, - без приколу, без понтів, - і маю зиск, - прихильність їхньої немічі. - Отак під сісти на даремні онкогени, на біогенне блаженство геніїв Всесвіту! -Як не випити тобі сто грам святої води, отак мені, немеркнучому, нужденному, стецево пожерти явлених шаленців! -Для цього є незліченний асортимент в прожеромерії жебраків і тугодумів. - Он, ди, - припарок зашарився з синьками. - Ти, велетенський, неминущий обжирайло, ти ж не підісланий фенікс, ти ж не стопир, аби тобі щомиті дарувати абсорбент, ти вдень і вночі, вічно тибриш наволоч душ! - Ну, що, жаденний? - Ну-ти, бебехнутий жеруне, світ, як малий дурящик для гідроцефалів, досить з тебе півжмені черствого хліба. - Ну-у, ти! - Який сенс? – Ненажеро, - жер би увесь мій страх! - Я.., я не єрепенюся з такою їжею, - мені все в кайф, - я берляю все: і джеф, і докори, і спокуси, і сумління,- але тільки не гряцаю паханів, їх живий страх, - перестануть боятися, - хана мені, то буде абзац. - Чуваче, з черевом, - яка лажа! - вічно забухане жужмане, в твоєму великому пентюсі-апендиксі – одна єлаха! - - Балда, це моя сила-усиленна, охрінезна охота! - А в очах – звідки у тебе шнобики? - - Позирикай, - зацокав, - яка лажа!- - У тебе глюк, - закумарена хімія та шмаль. - Якась баланда запецканих блох в скафандрах, - в шнобиках! -Ну, ти погнав! - Фу-у! - Якісь претензії! - Заїдаю усі проблеми? -Так що? - Хрямотина, вали вайн, - Тю-тю, - шмарля, які форси? - У мене - солідні інтимні шуганки, - тю-у, на тебе, - Що? - - Бжух, вали звідси, бурмило! - Як ще не зашавали тебе ці цнотливі качили! - Чеба, це ж амбал, що похряцав з вовчицею весь плюшкінський базар! -Ну, знаєш, спекуль, навіть смачний вареник, що купається у маслі, може скомунячити корефан. -Дружбан, я - у ферментних інгредієнтах та спеціях. це так фігарить, як нахабно, - відбирає здоров’я! -Хіба, - ми не кореша, хіба по-різному сентиментальні з м’ясом-говядом - зашугані, хряцом-кнуряком- загнані? - Ти, як ще той, ненажера в ненажері! - А ти, як вічна дрючба бульобоїда! -Бачив, натуральну - у імбецилів, - тачку? - "Пегасика" такого маю, - взяв у коноторі прожор, - Отакий флюгер-бамбетель, все - чікі-пікі! - А я купив довбанутний айфон, - ну, чукі-пакі! -Так ти свого, старого ненажеру, не здолав. - Він Круто чатиться з пуцькалямкою-пажерою. - Ні, він в айфоні, у нього є плейшнер-ненажера. - А в мене в "Пегасику" приколюється кіндер-жерун, – і він вічно гонить мені наївняки, теревенить у вухо, - таке вже абалдемуа, - за що і кого хряцати, під що і з ким берляти. - Нук, це чиста туфта! - Ми тут душі бембаємо, щоб на чистячок пожити, а не печкаємо ейфорію, щоб в западло було понтувати!
|