- Ти, натхнений, невмирущий ненажеро,
ти ж не Царенко, ти ж не Попенко!
- Те, що  дозволено князям Олійченкам
об’їдатися з дебеленними клієнтами,
не означає, що дозволено їсти тобі!
- А чо? - Я жру попенгагенські душі, -
просто на шару, - без приколу, без понтів, -
і маю зиск, - прихильність їхньої немічі.

- Отак під сісти на даремні онкогени,
на біогенне блаженство геніїв Всесвіту!
-Як не випити тобі сто грам святої  води,
отак мені, немеркнучому, нужденному,
стецево пожерти явлених шаленців!
-Для цього є незліченний асортимент
в прожеромерії  жебраків і тугодумів.
- Он, ди, - припарок зашарився з синьками.

- Ти, велетенський, неминущий обжирайло,
ти ж не підісланий фенікс, ти ж не стопир,
аби тобі щомиті дарувати абсорбент,
ти вдень і вночі, вічно тибриш наволоч душ!
- Ну, що, жаденний? - Ну-ти, бебехнутий жеруне,
світ, як малий дурящик для гідроцефалів,
досить з тебе півжмені черствого хліба.
- Ну-у, ти! - Який сенс? – Ненажеро, - жер би увесь мій страх!
- Я.., я не єрепенюся з такою їжею, - мені все в кайф, -
я берляю все:  і джеф, і докори, і спокуси, і сумління,-
але тільки не гряцаю паханів, їх живий страх, -
перестануть боятися, - хана мені, то буде абзац.

- Чуваче, з черевом, - яка лажа! - вічно забухане жужмане,
в твоєму великому пентюсі-апендиксі – одна єлаха! -
- Балда, це моя сила-усиленна, охрінезна охота!
- А в  очах – звідки у тебе шнобики? -
- Позирикай, - зацокав, - яка лажа!-
- У тебе глюк, - закумарена хімія та шмаль.
- Якась баланда запецканих блох в скафандрах, - в шнобиках!
-Ну, ти погнав! - Фу-у! - Якісь претензії! - Заїдаю усі  проблеми?
-Так  що? - Хрямотина, вали вайн, - Тю-тю, - шмарля, які форси?
- У мене - солідні інтимні шуганки, - тю-у, на тебе, - Що? -
- Бжух, вали звідси, бурмило!
-  Як ще не зашавали тебе  ці цнотливі качили!
- Чеба, це ж амбал, що похряцав
з вовчицею весь плюшкінський базар!

-Ну, знаєш, спекуль, навіть смачний вареник,
що купається у маслі, може скомунячити корефан.
-Дружбан, я - у ферментних інгредієнтах та спеціях.
це так фігарить,  як нахабно, - відбирає здоров’я!
-Хіба, - ми не кореша, хіба по-різному сентиментальні
з м’ясом-говядом - зашугані, хряцом-кнуряком- загнані?
- Ти, як ще той, ненажера в ненажері!
- А ти, як вічна дрючба бульобоїда!

-Бачив, натуральну - у  імбецилів, - тачку?
- "Пегасика" такого маю, - взяв у коноторі прожор,
- Отакий флюгер-бамбетель,  все - чікі-пікі!
- А я купив довбанутний айфон, - ну, чукі-пакі!
-Так ти свого, старого ненажеру, не здолав.
- Він Круто чатиться з пуцькалямкою-пажерою.    
- Ні, він в айфоні, у нього є плейшнер-ненажера.
- А в мене в  "Пегасику" приколюється  кіндер-жерун, –
і він вічно гонить мені наївняки,
теревенить у вухо, - таке вже абалдемуа, -
за що і кого хряцати,  під що і з ким берляти.
- Нук, це чиста туфта!
- Ми тут душі бембаємо, щоб на чистячок пожити,
а не печкаємо ейфорію, щоб в западло було понтувати!