Лажа фантомів на сейшен

Тут лусни викрут всеімущих! Курці присутні! Свисти у свінзі!
Гудуть хули. – Грузи, відчувши!- Під’їзди гучні, свинюшні!
Скиглючих, - друзі-віщунки! – ну, зупиніть сліпих, в них пільги!
Тут штучний путч свистючих кукл здушив трудницьких!-

Ми – дужі друзі, ми - плуги!  Мусим труситись в синюшниці?
Йдіть - крутивуси- трудитись, - ми - вінницькі з крутих Бугрів
мусим здійснити штурм і скинути вугрів, смикнути - зшизілих.
У світі – стіни курінні і зручні, - від глиб - шипучі душі.

Всі путні зсунуті в кліщів сліпучих, - тупі дрібушки, –
Ви, - тихі кібці  із юрми, -  співучі, -   усіх рвучких струснули.
І пнувши в груди тінню, змусили убити душу Грицухи!
Ви змусили  злючих  трубити в  крутище лігв тріскучих?

Синюшні гнулись – в скруті, зігнуті - в мулі, кричущі – в чучулі!
І-звідки вилупились ці поминки? З тьми-тьмущих, із трущів пиндючних?
Ми – тут усі вимирущі - із тюрм і в тюрми!- Ми всі - скрушні!
Візьму, зумію, -  викучму  із збруї – розвидуднюсь  з Руси!

- Бубух! – руські шуркнули в Крим. -  Тюхтіївські свідюри! –
Шусніть, звідси!.. – Пиндючливі, хитрющі. – Нуртуючись!
Ви сплюхи-жирнющі,  ви- кубушки! Жлуктіть війну.
Усіх струхніть в кут пуфиків! Плюхнулись підпухлі муцики!

Культ дідухів звихнули! - Зліпили утиск в дискурс культури!
Шпурнули під  вурлів, - вісім півшкур здули в цибух.
– Дзуськи! Хлиснули! Хлинули купчиків,  всунули три
хрускітні купюри –Хрусь-Хрусь! Пчихули! Підлючні!

Трутні від купчих щурів між шури-мури, - збули усіх в кусник.
- Ви -  куці ліліпути! – Іду! – в буці!  Ви - тільки гикнули
Іду - і гуцнули,  – усі ці кухлики підпригнули! – Ви - згулькнули!
Усіх  тут в сутінь тріпнули, усіх  тут люті зігнули.

- Ви - підтупніть в інституті, - Сійнув ці смути, - згрудуючись,
- штурх-штурх! - пніть. Змускулистились здвигнули   дружбу - відкликнулись.
З хунти кудись - гуркнули кулі, - злигнули.
Дзюркіт душі - у світі сюркнули! Вирили, видушили силу
з мускул – людські  гущі! Ви – тінь від дружби, чи від служби?

Тюп-тюп, - гурт! - Він тип - з тюрми. Зі служби усіх пічкурів видудлить.
Щурик  війни - шурик відпущений!
Хрін їм, мікстурний, - і суд! Бунт усіх невмирущих!  
Білі  усунули усіх віруючих. Скурвуючий крик вигулькнув.

Міхурник спіркнули - чурсуючі кулі. Фу-у-гу! - У вусі, - фу-угу!
Візьми мишу, - туди,  нюшкуючим! Привіт! Душі - не зрушуй футлі!
Фуфлили кудись дим юдушний! Сиджу. - Сиди! - Вуси вспухли.
Де свічки? - Згубили.-  Дурнів відкрили гурту!

Жмурик, ти стрункий? - Ні, гнучий! Зух, втух, від усіх, ми - у скрусі!
Лусь-лусь-лусь! – Бурмили! Візьми усім увімкни - музику!
Кулі згуркнулись в  юрмі. - Утвір в жмуті.
Пурнурні Нюшки! Три туші.  Ти - живущий! Ви врубили вітру!

Хруск! – шусть! - Тітусин русий! - Тітушки стріляють у душі.
Труський, – подай жгут!  Лусь-шусть-лусь-шусть!
Кучугурний бурхнув  на руки  спирту, - тупіт міціпури!
Хрупіт  в купі, - їжу з'їли. - Шрусть-хрусь-шрусть-хрусь!
Кричу юрику,  - у вусі -  Гур-фур-фур, - з вітру - дві кулі!  -

Крусь-крусь-крусь.. - Дзуськи! Ми -  зустрілись, скупнились,
притупуючись, - тпрусь-тпрусь! Усім від купчих, - щури  в сумбурі!
Цюрк-цюрк, - в юрму - усі в пурпурі. Культуру юрми із  бурих  і юних.
У ніч - пічкурників – у дві смути!

Мілюпунь, - юрунь-ірунь, – бухнув. Ти буцім-ні, -
віщунський  слід із клунь! Гуркіт, - дідуню! - тут
трупик з думи. – З грудьми у груди - з брухти, - бучуйгур.
псих, -  свинюшник - зикнув під ніж!

Тут жити  від  лунких димарів, тут і - бус.
Іду в бус, - туди від глузду - від джигунів-дикунів.
У,    чудіки, - у них  покинуті бурси - ну, дурисвіти!
Тупі скрутили сутужну силу в пів тулуб!

Ви, грубі тухлушки? Усі - в дружину!
Ти  -хтивий бізнюк! – Бжуг! -
Викинь - шлюбні ігри із глузду!
Цю круту  сільську Килину! – в три тюті!  

В будинку були зігнуті ключі  і спирт.
– Луп-луп, - в цілющу дюру, - Стій!
в бузу зігнули ключі – в круглу скруть!
Луп-луп! - відрижку   витруїли - із ступ  - із пуп.


Худі і душні випуклі  дві бульки жмурчиків  вилізли  в ніч
Дивись, в цю жирнющу квітку з  живильних  тлумів – їхні піжмулі.
Із міських рушників – в лункі шпигунські  підцугилки – три кулі.
Тільки усім блискучим  ту  чи іншу пігулку – сучі дулі.

Дві стильних щурились,  від пискливих вітрів  курвились,
Фуркіт,- вірус  дужих вітру грузить – міцний гривнюк
Підбурник мук для публіки,  - гучні шурини, -
Сурми чітку в’юнку думку - в свою думу сюркнули.

Ти Із струн-чубів, із рухливих ликів, - і  у тім – штурх, - у твір, -
Від слуху - у щирі вірші - із рушниці  - вс тупити в  культуру.
Живущі титусі пішли у штурм, - їхні вуглі втнули скрутну тьму,
Снігурки юрились і  вільні  дуби – пурпурились в зимку.

Шкурник згусли злістю, - в гірку пілюлю  мікстюрну!
Пішли в суспіль,  - дух Ісусів вкинули в густий лютий дух!
Ми – люди в ділі.  Вогонь покришок гострющий.
Ну, чи вийду  із-під хвилі індустрій -  у  шустру хвилю?

Ух-ти, який  дим видушив, змусив жили  пружити.
Ну, ти, що не чуєш  грубу кулю? Там стріляють.
Лютуй і нуртуй, а то все життя - жуйку жуєш!
Ти ще не змінив свою  кислу міну?
Вигрузи свою волю із пут и і будь отут.
Нас не зуміють пнути з майдану.
Ми - втнули власну велику мрію.