Аргумент

Cвіте, пробач!
Добрий Бог, не сердься!
Не вам осудить мене, добрі люди!
Як б’ється твоє неспокійне серце!
Немовби у грудях моїх і всюди!

Я зла! І ти також!
І ми не кращі
Ніж самі хотіли собі здаватись!
Я плачу.
й сміюся. Ти також плачеш.
Бо ми не уміємо прикидатись!

Ми гірше від тих, кого ми лишили,
Нехай вони вибачать нас, як зможуть!
Ведуть нас у вирій, лишивши тишу
Архангели з битами насторожах!

Ми вийшли під дощ, як виходять з коми,
Ламаючи двері в тісні кімнати.
Ми знаєм нарешті й навіки, хто ми.
Хоча нам не давали цього пізнати.

Ми нафіг послали земне мірило,
І всім опустили в кінці завісу.
Ти - мій. Я – твоя. Нас на те створили.
І це – аргумент!
І усіх – до біса!!!