Колись ти прокинешся зранку і виглянеш у вікно.
Там буде хмарно і темно.
Тобі буде все одно
Яку музику слухати,
Куди йти і як одягатися.
Цього ранку ти усвідомиш найголовніше:
Все, що було – не варто було
Того, щоб ображатися.
Усе що буде – варто того,
Щоб зайняти відведену нішу.

Ти вийдеш у спальні райони серед розбавлених сутінків,
І подумаєш – Боже, якщо ти є,
Я ліпшого щастя не знаю –
Ніж згадувать нині добре і зле,
І головне –  сумніви,
Котрі так довго ти вибудовував,
Сьогодні – я їх зламаю.
І не чекаю, ні похвали, ні хули.
Лишаю всі мрії, котрі своє віджили.

І з тими, що ще живі, як з вояками, йду до бою.
По тобі. Для тебе. Ім’ям твоїм.
За тобою.