Іди за Ним

                             Здесь нет покоя, радости, тишины.
                             Хочешь идти за ним? Ну, дерзай. Иди.

                                                                        Еша Гаевская

На безкрайніх безкидах внутрішньої зими,
Він – єдиний вогонь, що горить у твоїй душі.
Ти обпікаєш тонкі пальці свої,
у його руки долоні віддаючи.  
Одяг його пахне димом вогнища і травою.
Розхристане небо шириться над тобою,
коли ти вдивляєшся в його очі,
розчиняючись в них, як в чорнилі.
І забуваєш всі перестороги,
які про Нього тобі говорили.
І вираховуючи плюси і мінуси,
вже підсвідомо ти відчуваєш:
Він - єдине із того, що в тебе лишилося.
Він – найкраще із того, чого ти не маєш.
І ще, він - найгірше, до чого можливо прагнути...
Після холодних місяців логіки і мовчання
ти відчуваєш себе в епіцентрі
божевілля і безпорадності...
Кинути все і піти за ним –
яке то було би щастя!
І хай тебе вибачать мати і батько,
коханець, сестра і брати.
Ти не те щоб не можеш із ними лишатися,
лиш не можеш за Ним не піти.
Лишивши заняття своє щоденне,
хоббі, амбіції, навіть вірші,
ти підеш туди де світло денне
сходить на ніч, і її лишивши,
ти будеш там, де ні дня, ні ночі,
ні сна, ні сонця, ні пори року...
Тільки його світло в кінці туннелю,
і очі його,
і твої тремтячі кроки...
Крізь себе. По всьому. З ним за руку по воді.
Хочеш іти за ним?
До давай, іди!