смарт-утопія-жартів

Золота  мантія одягнута
на злодія-скоробагатька.
Біла Ватра  дряпнула
кадилом  Майдан відгороджений.
Чорний Брудершафт у корчмі
на дві наймички ціле шобло.
Крапельки  окалин  освітили
грай-парк "Україна".

На бульварі юний безхатько
маячить як маузер.
Голодний пацан  зі сходу
караулить
два дні соц. страх.
Сиві діди калібрують
епітафію на ратуші.
Перед  образами манаття    
- увесь ниций скарб -
для городниці.

У нічному клубі коханці
спекулюють цукатами,
пікантними слівцями  
жахають  дівах.
Розпанахана  соломаха
йде під зашпори
з екстравагантними  отаманшами
в лантухах
під час трапези посіпак.

Перепатрані  кім'яхи
виловлюють сміттярів-ловкачів.
Шукачі не панькаються
з об’явами  на стовпах.
Брандмауери  грають  
комедію з відьмами-свахами.
Елегантні  пузанчики
шепчуть від страху на страх.

За гувернантками
в скляних будуарах  
черевомовниці,
їхні ялинки - уловлюють  солярії
з іграшками в очах.
Ах, які імпозантні обманщики
-політики-бовдури, -
марні на казку в очах.
І раптом -уся Україна:
шарах!

Перескок -  на очах - трісь!
Кімната - лусь! Трісь-скрізь!
Валиться будівля моя
Ай –ай, мац!-бух!- клац! -
І знову шарах! У вікно!
Швартові гнуть стелю!  
Дзвенить усе скло.
Дім витрясає    лахи -
Дім перекидає шафи -
дім  з матрацами
летить - а я - шубовсть
у прірву. А-а-у-у!
Боженька! Ва-а-у-у!
Живий, - атож, - ой-ой.
лежу на гілках сподом.
потойбіч - гойдає мене.
Всевишня гойдалка
нарозтяг гойдає.
Заворожений, заяложений.
Боже! Який одур! Ой-ой.
Молодче-ти-зодче.
зойк - ти обожнений.
Яка в тебе роженька!
Ячить в очах рогожами
зі споду будівля на розпір вся!
Цегляна бовтанка потовчена.
Коловорот і зойки  води,
струя вогню і стогін газу!
Оголені сходні,
пахіподи у розтяж.
Будівля   убога насподі!
І знову арматура - бабах! –
Жертовно зірвалася вниз.
На автошлях   шубовсть!
Бетонна плита - на друзки.
Безмов'я. Люди - в розбіг
Нокдаун  КамАЗу під плахтою. –  
Спалах смердить кров'ю!
Палає розваль! Жаровня!
Огар навкруги.
Оце безтолковщина!

Давай випрямляч!
Накачаний вусач
хвацько клепає
арматури рогач.

Святі татусі на дев’ятому,
причащалися під тараньку
паламарським,  броварським,
бджолярським питвом.
Чудернацькі дворики
з розтяпами спочивали,
покривались  пилюкою,
проклинаючи зложище.

Аж тут, крики від ратуші,
невдатники  включили  сирену.
Під траурну  сопілку
усі мчать до заваленої будівлі.
Біфуркована струмом,
ач, як заплакала на все місто!
За таке приватне багатство
дають мільйон!
І чудом хвацько  амортизує
стеля під ногами.
Боже спасіння - живий!
Переляк десятирічного  пацаняти
з дев’ятого поверху.
Ти - Живий!

Бідове шмаття
знайомого гарматника  
на очах  розірвано.
У ванні пошматована
сива голова  пана.
Паніматка в конопатках
астматична ,
під шафою, ледь жива!
Строкато-бульката тітка,
А-мо,  жива! Мертва.
Бачиш, світить під
фронтоном лампадка.
Волохатіє місяць
над затхлим  січнем.
Цукруватий сніг таксує
по брущатці.
Тридцята винуватиця
ініціює ще одну  швидку.
І місто перехвачують  
пурпурові мигалки.

Підп’ятки натовпу людей
кричать за нами.
Білі шпіони культивують  магнезію.
Сирена детонує  цілу країну,
по-діляцькому,  гойдає мене
чистим озоном  з порчею,
вітер розтруює  газатор,  
не вистачає живим кисню,  
на всю цю зимову бестію.  
Бродяча прострація.

Прокляття оцим цяцькам ницим!  -
Горе, бідним - будинок розсипався!
Велике багаття безхатьків  на водосвяття.
Біда  за  бідою. Чмокаю окріп.
Отак і їм беззахисним
свої останні знахідки.
Велика прострація!
Велика  халепа!
Бідує  вільна Україна.