(співається на мотив "Soli" А.Челетано)

Приїхав на Канари,
та лиш позіхаю сумно.
Туристи із Тагілу
б'ють по нервах наче струмом.
Я не “братішка твой”,
без мене “пєсни пой”.
Бо маю мову ту -
солов'їну, золоту.

Куштую я кальмари,
чи лиш колупаю рани.
Їм плитку чоколяти,
чи від пива кварти п'яний —
усюди є москаль
з “єдіною страной”,
у нього “пєрвомай”...
Де взять сил на все це?

Солі — я з'їв вже цілу купу.
Волі — нема, щоб послать до дупи їх усіх.
Голі — тагільська біжить сім'я...
Долі — за мову лиш вдячний я —
солов'їну, золоту.

Дрижить все узбережжя —
монстри вдерлись в караоке.
Горілки стільки зжерли,
що, здається, луснуть щоки.
Тагіл уходить в раж,
у нього знов “кримнаш”.
Це вже, байстрюче, край.
Ну, козел, постривай!

Солі — засипав цапам у плавки.
Волі — не дав, щоб спромігся втекти хоч один.
Голі — ховались вони під лавки.
Долі — я вдячний, що зараз тут
влаштував цей капут!