Догорають останні деньочки
І летять, мов птахи жовтокрилі.
Вже й береза знімає сорочку
Й своє біле оголює тіло.

Її скоро купатимуть зливи
Й обійматимуть вітри холодні,
Та це потім, а поки є диво —
Ясне сонце в блакитній безодні.

Нам відомо, що небо заплаче,
Бо дощі — це для осені сутнє.
Загалом то є справа невдячна
Заглядати далеко в майбутнє.

Тож втішаймося сонечком ясним
І теплом, що дарує нам осінь.
Хай воно в наших душах не згасне,
А думки будуть гарні, мов просинь.