Шукай рими, шукай рими,
щоб однаковий кінець…
Муштра в легіонах Риму –
хай їй давній грець!

У такії нетрі верне
штучності й облуди слів,
де вони на гіллі висять
гроном квасних слив.

У такії тягне хащі -
Крішно, помагай!
Сельви хижа, жахна паща -
не едемський гай.

Рима – то кріпацьке рабство,
що тебе жене
крізь ріллю,
за плугом в Фастів,
та як розверне
дишель прямо на Козятин…
Але й там – біда!
Доведеться знов міняти
курс й вертать сюда.

І так крутишся по колу,
що Уляна срана,
сансаричного закону…
Де ж ти, мать-нірвана?!

Взяв би і нашкряб верлібра,
як сто літ вже модньо,
й не рубав довбешки Гідрі
заступом городнім.

В пошуках не грав би мізки
й звивин музолястих
не торкав би, лишень різку
для сідниці… й ласту!