Останнім снігом огорта зима,
Пливуть автівки, чи уже – гондоли.
Останній сніг...
Зате який розмах!
Неначе хтось розчулився й дозволив
За кожен день, суворий до дерев,
Скупий на м'якість і смутний на колір
Стократ воздати.
Тож тепер іде
Вільготно сніг на всьому видноколі.
Як легко й чисто дихають сніги,
За ніч переінакшують ландшафти...
Вже всі провулки мають береги, –
До них вже пришвартовуються яхти...
Й печаль у цьому – знати епілог:
Ще кілька днів – і сонце ріки збудить,
Це щезне також, як і все, в нікуди,
Немов його ніколи й не було.