Ольга Брагина***ми будемо харчуватися лише божоле пісним охолодженою магмою з крамниці диєтичних продуктів не збовтувати коли відкрили використовувати одразу життя просте міцне ординарне підліткова нервовість рухів раптом ця скляна пігулка світу нарешті трісне тобі бажають неможливого всі твої колишні сусіди пусті пляшки на тому березі немає нічого хай би вона теж знала що доля спіткає всіх якась доля яка невідомо але все-таки немає чого боятися ніхто не піде звідси з пустими руками немає кому зтишити твою безвідповідальність погану звичку не відповідати на телефонні дзвінки коли ніхто не телефонуватиме більше пісне божоле не зігріватиме кволу кров сподівайся що кохання вічне що література має сенс настирливе римування слів складання їх у рядки плетиво яке можна розпустити і сплести шарф на допомогу бідним теплокровним створінням у серці застряг гачок *** митрополича червона кров у зеленому склі немов нічого не трапилось даремно ти так любиш своє життя солодощі крадених скриньок бонбон'єрки скронь намацувати в темряві вимикач хай тепер буде світло нехай нічого не буде тут так важко вижити висмикнути пасма пам'яті жорсткі волосини суму неймовірні пригоди масної плями у теплій воді жодне життя не варте несумісності слів незграбності прикметників особливих прикмет особистих речей записників на потворні теми тьмяної тімениці мотлоху закарбованої на пам'ять відлигиги кров капає з горища солодка мов пастеризоване молоко можна не кип'ятити не гребувати розчинними напоями сумнівної якості розмовами бозна з ким на трамвайних зупинках вода має випаровуватись кров має стати записником розібрані на шматки описи кочів'я танцюють радість впізнавання колискова несвідомості колись він дійде сюди |
2018 © Ольга Брагина |