О, юність! Неповторна, невгамовна,
ти завше є на вістрі всіх подій
хоробра до нестями, дзвінкомовна,
новітньої історіїї рушій.
Ти завжди перша, дещо безрозсудна,
напориста, відважна, не проста,
як совість віку, чиста, непідкупна
і у своїй жертовності свята.
Іще зовсім не вміюча брехати,
перше кохання  стрівша на зорі,
ти і Вітчизну, юність, наче матір,
ладна грудьми закрить від ворогів.
Й ніхто не зна ізвідки стільки сили
у цих дитячих вчора ще руках,
стільки любові в цих очах сміливих,
стільки відваги в юних цих серцях.
Не зрозуміти ворогам нізащо,
як легіони тисячних полків
під Крутами уперлись у безстрашність,
безвусих відчайдушних юнаків.
І чи то страх в загарбників шалений
чи лють безсилля, Боже борони,
коли стріляють юних полонених
усупереч законів всіх війни.
Бо чиста, не отруєна обманом,
одвіку юність Правду захища,
і її б'є, стріляє на Майдані,
нищить в АТО противників орда.
І отим вбивцям, Каїновим дітям,
що присягли служити царству зла,
повік напевне вже не зрозуміти,
що не спалити юність їм до тла.
Як не затьмарить вранішні зеніти,
не обірвати цвіту майбуття,
бо наша юнь - святої Правди діти,
благословенна Богом на життя!