Що ти скажеш йому, проживши цей рік без нього?
– Де так довго ходив, чому так повільно йшов?..
Невже я мала сама прокладати до тебе дорогу,
Оминаючи ліжка чужі… І як ти мене знайшов?
Чи зізнаєшся ти, що звикла спати самотня,
Що боїшся повірити вкотре в солодку брехню?
Звісно ж, ризики є, що не стане він високовольтним.
Звісно ж, ризики є і від нього не дочекатись вогню...
Але краще промовч, не показуй рубців затверділих.
Як відпустиш старе – то загояться спогади й плоть.
Лиш дозволь знов любити, мов ніколи тобі не боліло.
Бо якщо ще болить – то приречене ваше тепло!