Заблоковане літо загралося в шахи,
пересічному серцю не вистачить кисню...
Відкриваючи груди для подиху жаху,
потрапляючи медом до мозку класично,
на душі якось дивно регочуть комахи.

Знявши на ніч брудні та нестерпні панчохи,
заблокую частину думок на фейсбуці...
Вчуся я римувати суттєве потроху:
півстежини пройшла у кумедній науці,
проступаючи скрізь задоволеним мохом.

Я вважаю життя таки досить цікавим...
Трансформуючи сором на відлік за часом,
не дано мені вдосталь зіграти примару...
Обираючи швидкість та пісню на трасі,
нетерпляче запрошую небо на каву.