З дерев злітає жовтий лист останній,
Кружляючи так гарно на льоту,
Немов танцює мексиканське танго
Під осені мелодію просту.

Рух вліво робить і одразу — вправо,
Потім вперед і, плавно так, назад...
Оркестром вітру диригує вправно,
Ні, віртуозно, місяць листопад.

Який бо танець цей чудовий, світлий,
Як і осіння музика сама...
У них є щось щемливе, тепле, літнє...
І, як не дивно, суму ще нема.

Чи, може, відчувать його не хочу
Й приходу суму відсуваю мить...
Тому так тішить і чарує очі
Цей світлий танець листя, що летить.