Зустрічає ранок сонце м'яко:
височенько хмара, наче пух —
вересневий янгол чи пастух
струшує з небес міфічні знаки.

Морем болю допливла до суші,
в колір крові пофарбую нігті...
Позбираю від любові крихти
і сховаю глибоко у душу.
Та мені потрібна ця омана!
Без кохання не співає серце,
щастя не показує люстерце,
тільки квітку зірвану, зів'ялу.
І руде крило — одне єдине
в розмаїтті напрямків, локацій...
Вдвох літати краще — варіацій
більше є у парі лебединій.

Падають з небес міфічні знаки —
вересневий янгол чи пастух
з білої хмарини трусить пух...
Сонячний сміється ранок м'яко.
СБ, 20.09.2017