Павел КричевскийХайку зимового саду. Переклала Валентина Люліч*** За ніч зима злизала наші сліди і пташині, неначе рідних та близьких - вокзали. *** В саду білосніжному рано червоніють калини кетяги. Наш день хтось поранив. *** Поспішати більше нікуди. Бо спішать лише пам'ять, тремтячи від страху, та у тіні ферзя пішак. *** Нам замети слів і не знати б: ми мовчанням до себе стежину серед них повинні відшукати. *** Зиму і погляд довір хоч раз. Ллється в сад темна зграя омелюхи, як час – у нас. *** Взимку пристрасть палає сильніше, аніж сни, ніж вогонь у каміні. Ми згораємо з нею у тиші. *** Сад слухав літом пісні бджолині - темну казку про вічне. Їх білі душі ловить віднині. *** Птахи читають зиму із хмаринок: в рядках гілок і крон дерев заховано ім'я сніжинок. *** Небо вишите в'яззю стай. Скільки літер в таємному тексті? Посміхнися, дійшовши до ста. *** Білий і чорний зимою сад. Дві сороки спурхнули з гілок - то прийдешні зими летять. *** Бачиш сон цих алей уві млі? Дрімає сад, уві сні перетворившись в зимовий ліс на замерзлому склі. *** Ніч прозора. Заглянь у неї крізь слова і хуртовини звуків. Дзвони зір - серце ночі цієї. Павел Кричевский Хайку зимнего сада *** За ночь зима слизала наши следы и птичьи, как родных и близких – вокзалы. *** В саду белокожем раннем калины краснеют гроздья. Наш день кто-то ранил. *** Спешить больше некуда. Спешка - это память дрожит от страха, как в тени ферзя пешка. *** Нам сугробы слов не нужны: мы молчаньем к себе тропинку среди них отыскать должны. *** Зиму и взгляд доверь мне. Льётся в сад тёмная стая свиристелей, как в нас – время. *** Зимой страсть пылает сильнее чем сны, чем пламя в камине. Мы горим и сгораем с нею. *** Летом сад пчёл слушал - темную сказку о вечном. Теперь ловит их белые души. *** Птицы сверху читают зиму: в строчках веток и крон деревьев скрыто каждой снежинки имя. *** Небо вышито вязью стай. Сколько букв в этом тайном тексте? Улыбнись, досчитав до ста. *** Бел и чёрен зимою сад. Две сороки вспорхнули с веток - то грядущие зимы летят. *** Видишь сон притихших аллей? Дремлет сад, во сне превратившись в зимний лес на замёрзшем стекле. *** Ночь прозрачна, в неё посмотри сквозь слова и метели звуков. Звоны звёзд у неё внутри.
|
2017 © Павел Кричевский |