Крокує серпень вже до небокраю,
Й птахи зібрались в вирій за селом...
Минає все, лиш тільки не минає
Моя любов до квітів за вікном.
Хоча прожив на світі я багато,
Й пройшов багато різних вже доріг,
Та все життя беріг у серці свято —
Про квіти спомин, як про оберіг.
З трояндами їх важко порівняти,
Та тільки невибагливу красу
Цих квітів біля бабиної хати,
Як найрідніших, весь свій вік несу.
Високі стебла, наче на сторожі,
Біля хатів й вздовж вулиці стоять.
Покликана ця з квітів огорожа
В домівках наших мир охоронять.
Квітують мальви — захисник родинний,
Що наяву зі мною й уві сні...
З років дитинства давніх і донині
Ви душу зігріваєте мені.