Ось, дочекались вже нарешті спеки
Й, забувши вмить червневі холоди
І липень місяць, що тепло не плекав,
Всі потяглись раптово до води.

Хто їде далі, до морської хвилі,
А хтось до річки там чи до ставка...
Лиш я сиджу сам в офісі, "в екзилі",
І теж... до пляшки тягнеться рука.

А в ній вода, холодна і прозора,
Спасіння денне від спекотних мук.
Здається, міг би випить її море,
Хоча і так вже схожий на бурдюк.

Звичайне літо і звичайна спека,
Що за два тижні, кажуть, вже мине.
Хто з вас на морі, друзі, там, далеко,
Прошу вас, покупайтесь за мене.