Про що з тобою розмовляти нам,
     коли таке обтяжливе мовчання?..
     Із вузликами нитка сполучнА
     обірвана… і прикро, і печально.
     Звичайний бій годинника для нас,
     як сполох, і долає сумовитість. –
     І час біжить неначе мимо нас,
     розлуки потяг набирає швидкість…

     Пітьма останній вогник проковтне,
     і звідусіль нас чорнота оточить.
     А зірка, як маяк, здаля мигне,
     та нову зустріч нам не напророчить.
     Але зненацька серце защемить,
     і стане на душі іще сумніше,
     бо в пам'яті зосталась світла мить,
     яка мене ніколи не залишить.