Глибока дорога.
Високий храм.
Лінивий Дніпро поблизу.
І бавиться гільзами дітвора
В обіймах війни і кризи,
Де з кров’ю рошенівський шоколад
Тупий вентилятор бризка,
У середньовіччя жене, назад
Народ –
До труни-колиски.
На смерті обличчі тремтить сльоза
Кровно-прозорим світлом.
По колу спіралі ми йдем назад
В кінець…
Ну тобто початок світу.

Ідемо, як ослик сліпий іде,
Старий і нещасний тілом,
Що смерті бажає,
Любить людей,
Хоча його люди били.

Полюють, плюють на людей людці,
Не знаючи, хто ми, звідки.

Глибока дорога.
Мета є і ціль,
Судді і свідки.

А я літописець.
Я жертва, я…
Поет.
Ні суддя,
Ні свідок…

Я став санітаром у цих боях
За вічний початок світу.

22 трав. 17.