А ніч і зовсім мов не весняна,
І вітер в щоки "ліпить", як руками...
Гілки дерев із темного вікна
Примерзлий цвіт простягають до рами.
І в скло шкребуть, мов просяться ввійти,
Бо третя ніч на зимну дуже схожа...
Навіщо знов холодні ці світи
В час весняний привів Великий Боже?
Чи то ми щось знов скоїли не те,
І холод — за гріхи для нас спокута?
Три дні на сході, й в центрі сніг мете,
Ще й кромсають дерева вітри люто...
За що, скажи, караєш, Боже, нас,
Бо і молитись вже немає сили.
Чи то такий нам випав долі час,
Чи то й насправді ми так нагрішили?