Опубликовано: 2017.03.05
Василий КузанЧас витікає із пляшки, неначе вино.*** Час витікає із пляшки, неначе вино. Слово стискає обійми петлею на шиї. Слава стікає розплавленим воском і виє Втомлене полум’я вовчих зіниць. Не воно Трем викликає і страхом повзе по стіні. Винні акорди викльовують очі спасінню. Тінню заходить непевність у заспані сіни. Еґо вмирає комахою у бурштині. Плавиться пам'ять на лініях доль і долонь, Скрапує стигмами на незахищене тім'я. Дзеркало світу лякає холодна катівня. Право продажної ночі сичить: охолонь! Пристрасть вповзає у лоно сліпих протиріч. Річка бажання ламає і греблі, і дамби. Я би за щастя для тебе і серце віддав би, Тільки піску у очниці насипала ніч. Люди навпомацки йдуть у відчинений рай І випадають із сьомого неба будинків. Ранок окреслить яскравими стрічками вчинків Те, що сховалось від себе, втекло… І нехай. Випите випече нутрощі і догорить Лампа у кіптяві круглої битої колби. Віра виходить з тюрми не минаючи торби І помирає на ґратах розіп’ята мить. 05-06.03.17
|
2017 Трускавець © Василий Кузан |
Текст выверен и опубликован автором
Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”
Написать отзыв в книгу гостей автора
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.