***
Ця повня морить ніч безсонням,
Безглуздим сованням без тям,
Холодним лоскотом погоні
По спині, між лопаток, там,

Де шкіра – барабанне коло –
Невиразні збирає звуки.
Мурахи взулися в підкови
І – риссю. Тінь у вікна стука-

є… Ніч, а сну нема ні крихти.
Ця сука-повня душу повнить
Тривогою. Уявне лихо
Складає списки у тритомник

І гучно падає з полиці
Розкрита книга – чорна птаха.
З кругами під очима лиця…
Сліди невиспаного страху

Турботи вранішні не сточать,
Не витруять, не вкриють гримом…
А повня викотиться з ночі
І стане сонним пілігримом.

16.01.17