Зламано гілку! Зламано. Біль у руці.
Боже, не дай пам’ятати той хрускіт останній…
Добра людино, ти завжди влучаєш у ціль.
Зваблене серце, ти знову забуло про старість.

Я не втрачаю надії, що все промине,
Передчуваю, одначе – воно залишиться.
Ліс не прийматиме більше ніколи мене,
Тільки тоді, як врятую поранену птицю.

Тільки якщо я згадаю його Заповіт,
Тихо сповідаюсь, стоячи боса під небом.
Мудрі планети ніколи не сходять з орбіт.
Люди ідуть там, де зовсім ходити не треба…

Здалеку ліс нам здається завжди мовчазним,
Досі зеленим, та й перше, і друге – омана.
Боже, я вмію, я знаю, як треба із ним
Вести розмову! Хай тільки загоїться рана…