*
Розлуку розлито у келихи змін.
Мінливим напоєм окроплено відстань.
Відстав від автобуса вечір колишній
І став на межі, як укопаний, кінь.

Стікає прозоро жовтава сльоза,
На склі залишаючи мляві патьоки.
Дістала з полиці надтріснута тінь
Потоків свідомості. Спогадів дотик

Вертає в руїну пустих протиріч.
Безхатніх амбіцій бридке стоголосся
Складає у стоси начитаних книг
Гербарій волосся. Відлунює досі

Розбита надія і друзки в крові,
Порізи на серці, що впало в стодолі.
Доходять до бога молитви не всі.
А бог і в думках не молився ніколи.

26.10.16