Створю собі моє дитинство знову –
Ті запахи і звуки, кольори,
Той запічок надії і любові,
Що кличе мою душу догори.

Пройду крізь перші радощі і болі,
Гриби злякаю, риби наловлю.
Зорю дістану із вершка тополі
Для отієї, що й тепер люблю.

Кота погладжу, в очі подивлюся
Собаці, що у мене жив і вмер...
Знов порадію першій завірюсі,
Що гріє моє серце дотепер.

З малини чай і молоко Лисохи
Ще пригублю, щасливий, мов теля.
Бабу Ягу – сусідську «злу» Явдоху –
Відвідаю...
Хай пухом їй земля.

Як в перший клас, зайду у рідну школу,
Почав би все спочатку...
І почну.
Адже усе в житті оцім по колу.
По колу й коло...
Тому заверну
На цвинтар той старенький попід лісом,
Де сплять уже й ровесники мої.
А я ще тут.
І сни мої збулися...
І смерть моя он за хрестом стоїть.

Вона ж бо тут ніколи не самотня.
Та вільні ті, хто любить самоту.

Як в сон, в дитинство падаю сьогодні.
А падаю –
То значить:
Ще росту...

8 жовт. 16.