***
Циганський горб нудьгує без циган,
Хоча поети – то такі ж цигани.
Прийшли, облипли небо із богами
І навіть не вклонилися богам.

Нарвали винограду і грушок,
Насипали по підворіттю сміху
І курям та селянам на потіху
Робочий день перевели у шок.

Насіяли поміж дерева слів,
Сливове сонце закотили в хату,
Послали на хер путіна і вату,
Аж панотець із острахом присів.

Співали тугу, слухали нудьгу,
Цідили сонце крізь жовтаві зуби
І потай доторкалися до згуби
Натуру уявляючи нагу.

Пусті червінці падали із рук,
А в пісні оживала Квітка Цісик.
У вересень крізь золоті павіси
Вдивлявся невгамовний чорний крук.

Десь коні відлітали від підков…
На щось святе не вистачало сили.
Отаву другу люди не косили,
Бо вигоріла слава до основ.

05.09.16