Заїхали за яр оксани, берти,
коли містечка ждали перемін...
Тепер взялись лящати: "...варто вмерти!";
оспівуєте смерть від куль і мін...

Шлете іржаві стріли з Оклахоми,
вчите чужих дітей іти на прю.
А я дивлюся тут фотоальбоми,
живу тверезо, навіть не курю.

Кого стрічали ваші бабці юні?
кому несли печеню і книші?
Ви віртуальні зайняли трибуни,
вам села ці - загибілі - чужі.

Чого ж ви розпинаєтеся хижо?
Латаємо... розверзлася діра.
Отут - війна. А ви - на корт, на лижі.
Вчите мене кричати: " ...геть... ура...".

Отож мовчіть. Бо я жадаю миру.
Вертайтеся до висхлих пуповин.
Задосить вже (хитаються ж...) кумирів.
Всі війни - за горіння свердловин.

І я вночі молюся не за бомби,
Що знищать і сусідське, і моє -
За цілі дамби, кольорові ромби,
їх купите на ринку за у.є.

Тут вишиванки не забули в скринях.
До нас шерхочуть бабні соняхи...
Для вас ми - кури, вівці, пави, свині,
що бабряться в багнюці край сохи.

...втекли туди, де більше жиру, сонця,
де толерантність ляпає із хмар.
Малюйте світ, нерідні... барбізонці,
не лийте масла у жаский пожар.

Нехай країна буде самостійна.
Спочине персть оця від шарпанин...
Нервує вас мій віршик елегійний?*
Писала я на лаві між лавин...

Сади розквітнуть. Оживає мова.
Радіє ранцю, зошиту школяр...
Не треба лити задля миру крові.
Розбагатіє лиш чужак-трунар.

2016

* вірш у відповідь на текст жінки, що кпинила пацифістів на одному з поетичних сайтів за написання ідилічних віршів у час війни.

ілюстрація
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1171293072931862&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater