Волошки сплять в ранковому тумані,
Чумацький шлях висвітлює тривоги...
Я пам'ятаю перші кроки, мамо,
я знаю, просиш ти за мене Бога...

Трапляється в житті усяке різне,
все швидше плине час із кожним роком...
Ми знаємо, що серце не залізне,
та з рідними буваємо жорстокі...

Я зберігаю кожну мить з дитинства:
зігрітий сонцем-усмішкою ранок...
Тобі пасує, мила, материнство,
твоя любов мені - небесна манна...

Для мене ти завжди прекрасна пані,
хай не танцюєш більше на підборах...
Ти як весна чарівна, моя мамо,
але в очах підступний сум і втома...

Я зовсім не така, як ти хотіла,
нервуєш через мене, ненько чуйна...
Від непорозумінь страждає тіло:
образи вміють діяти отруйно...

Мене давно дівчата кличуть: мамо,
і я також молю за всіх нас Бога...
Волошки сплять в ранковому тумані,
Чумацький шлях висвітлює тривоги...