Хворієте, на жаль, не мною, ні. І я хворію теж, на жаль, не Вами. Тому хисткі підвалини земні Не зрушаться під нашими ногами. Не граюся, немов смішне дитя, Важливими словами, бо не можна. Нам не страшне задушливе биття П'янкої хвилі дотиків тривожних. І до вподоби те, що при мені В обійми Ваші лине інша юнка, І що не я в пекельному вогні Горітиму від Вашого цілунку. Що імені мого, мій ніжний, не Згадаєте ні з ким, ніколи - всує... Що в церкві - урочисте і сумне - Для нас не пролунає: Алілуя! Спасибі Вам - рукою, серцем теж, За те, що Ви, у горі та у щасті, Так любите: єством усім, без меж, За зустрічі призахідні нечасті, За наші не-прогулянки нічні, За те, що не збулося поміж нами, - Хворієте - на жаль! - не мною, ні. І я хворію теж - на жаль!- не Вами. 2009 ОРИГІНАЛ Марина Цветаева Мне нравится, что Вы больны не мной, Мне нравится, что я больна не Вами, Что никогда тяжелый шар земной Не уплывет под нашими ногами. Мне нравится, что можно быть смешной - Распущенной - и не играть словами, И не краснеть удушливой волной, Слегка соприкоснувшись рукавами. Мне нравится еще, что Вы при мне Спокойно обнимаете другую, Не прочите мне в адовом огне Гореть за то, что я не Вас целую. Что имя нежное мое, мой нежный, не Упоминаете ни днем, ни ночью - всуе... Что никогда в церковной тишине Не пропоют над нами: Аллилуя! Спасибо Вам, и сердцем и рукой, За то, что Вы меня, не зная сами, Так любите: за мой ночной покой, За редкость встреч закатными часами, За наши негулянья под луной, За солнце не у нас над головами, - За то, что Вы больны - увы! - не мной, За то что я больна -увы! - не Вами! 1915 |