Сливе-сливе оминути обливняк;
потім - тишком пiдiбгатись,
                     позаяк -

дивуватись далi плесом молодят,
що милуючись вiдводять
                     вiд малят;

втiм - стають на дужi крила,
та вертаються зi спiвом
вiд мережива пiр'їни
                   в гущак…

наче теж воно полiське, але -
неоманливо жiночо усе:

мерехтлива всiм їcтвом,
та примхлива з пiдблиском,
сив-камiння як коштовне
                     несе…

бiлий чапель - то метелик її,
щоби бавити чуттєвi струмцi;

а, що сърому є праця,
та й лелекам на додачу -
то стосується самих
                    водянцiв…

не дарма iм'я прозоре
                   мов цвiт:
ти дивись - вона всмiхнеться,
ти бери її до серця,
ти хапай її в долонi,
     прикладай до губ,
                     до скроней:

скель її обручка вiрна,
бо огорнута в рясний
                    оксамит…


.[I]