| ТовстИй орав. Стопою товк гряду І думав переважно про пизду,
 Хоч спершу і відмахувався в’яло:
 Не може бути, щоби я, ТовстИй,
 Залежав від якоїсь там пизди!
 Але пизда усе не відставала.
 
 Подумати про власність… Лівий граф
 На неї зовсім прав не визнавав,
 Як і на землю, бо майно – це злочин.
 Все спізжнене! Він плюнув у гряду
 І з рукава якусь пушинку зду…
 Здув. Знов пизда усюди, і не хоче
 
 Про неї, а вона вже тут як тут,
 А ще коли як дома допікуть.
 Пиздарності! Дружина наплодила!
 Пиздітним краще був би! І соху
 Він повернув. Подумати про ху…
 Хоч про коня! Та то була кобила,
 
 Бо під хвостом виднілася пизда.
 ТовстИй завівся: ще одна біда
 Суспільна в нас – жіночеє питання.
 Жінки, якщо подумати, прості,
 Вони ідуть в усьому від пизди…
 Він піт отер і припинив орання,
 
 Розбурений і втомлений вкінець.
 Я напишу… але і тут пиздець –
 Усі задумки, пристрасті, сюжети
 Неслись стрімким потоком у пизду,
 Він припинити цю швидку їзду
 Не міг, неначе втримати комету.
 
 Чи не врятують спогади про манд…
 Про мандри? Як блищав його талант
 У Познані, у Пізі, у Потсдамі!
 Усюди, куди возять поїзди,
 Він потрапляв незмінно до пизди.
 Пизда, пизду, пиздой, в пизду, пиздами!
 
 Покаюся і бідним все роздам,
 Бо грішний я, бо звісно: аз воздам…
 Та я, здається, зовсім забрехався.
 Тримай себе в узді, бо ти ж ізда…
 Іздав «Войну і мир»! Але здава..
 Здаватися лукавий не збирався,
 
 Він в серці був як птиця у гнізді
 Він все у світі повертав к пизді,
 І граф, оскаженілий від бажання,
 Якесь дівча побачив у води
 І закричав: «Ану іди сюди!
 Як звати?» – «Та Маланья…»
 «Хай, Маланья».
 
 Умить своє забув учіння граф.
 Він одяг на пейзанці розідрав
 Та соромом на оранці зайнявся.
 І цей тваринний творення процес
 Завжди будив у ньому інтерес,
 І як прогрес йому не приїдався.
 
 Маланья встала. Граф дістав п’ятак.
 Вона просила гривеник. «І так
 Задосить з тебе». «Сукню розірвали»
 «Та ладно вже. Біжи собі в село»
 І йшла соха, і ще було світло,
 І мрії були сповнені моралі.
 
 
 |