1

Перли лілові, антрацитні бруски.
Сліпні повзуть, лементіючи гасла...
Мушлі космічні, бур`яни-колоски.
Шепчуть бідахи: "сонцята погасли...".

2

Соромно буде... колись і не тут.
Світ зголубів - і не варто про біле.
Борзих безумців дешевий салют
Лине крізь Босха розхристане тіло.

В`януть пророки помежи троянд.
Змій на ліані заковтує "марси".
Перстень відкриєш - посиплеться яд
В пельку ошкірену демона-фарсу.

3

Треба веселощів... Будуть, авжеж.
Сливи розквітли. Поскладано кості.
Трави чіпкущі опісля пожеж.
Всіх відпрости на світанку о шостій.

Біженці нишкнуть... шліфують кути...
Цвяшки вилазять - і звично вбивати.
Небо високе, продовжуй рости.
Стихнуть баталії, виcохне батик.

Трохи любові лиши для людей,
Ти поміж ними - perola barroca.
Парка в осінній стодолі пряде...
Тихо пливи, не порви ненароком.


2016
ілюстрація
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1068938346500669&set=a.136243329770180.23899.100001535411743&type=3&theater