На серці сум, тривога і неспокій.
Більше півсотні жертв імперії чи неба?
Чи то лиш хід підступний і жорстокий,
Щоб відвернути погляди від Тебе?

Достойна пензля чи скульптур да Вінчі
Твоя постава горда і сувора.
Ти є суддею цього суду Лінча
І підлих дій імперії-потвори!

Он коршуни у мантіях продажних
Натягують на очі окуляри,
Голосять вирок, а замість присяжних -
Півсотні жертв, відправлених на хмари.

Не вирок – звіт брехні і словоблуддя,
Маніпуляція чергова із законом,
Вирок собі, своєму правосуддю…
Вертай, Надіє, з вражого полону!